"Как я купил кодеин и поехал на море с друзьями"
Ох, братцы, вы не представляете, что это было за приключение! Вот как все началось. Заходит ко мне мой бро Андрюха, и говорит: "Брат, у меня на руках закладки на кодеин! Это самая шикарная химия, с ней мы подкурим и уедем на море с братвой!" Я, конечно, ни секунды не раздумывая, сразу возражать не стал.
День "Х" наступил. Мы с Андрюхой встречаемся у нашего дилера, не забыв про деньги, конечно. И хоп - дилер нам на руки сминает пачку закладок. Свежий кодеин, братишка, настоящий улет! Мы засуетились, испробовали пару закладок прямо на месте, и поехали к братве, которая уже ждала в нашем месте - старая городская автостоянка.
Андрюха взрывает первую закладку и проносится на морозе, как ракета. Я за ним, а потом уже и все наши братишки. Каждый из нас закуривает и ощущает этот неповторимый момент, когда подкумаривает холодный воздух и становится тепло. Мы наслаждались каждой секундой, чувствуя, как закладка медленно проносит нас через реальность, наслаждаясь бесконечным пляжем моря и сиянием звезд.
Развернулися дни, как в кино, вопрос был только в том, как мы будем постоянно подкуривать. Но где есть воля братвы, там и способы находятся. Ведь счастье находится в каждом пакетике кодеина, который был нашим проводником в мир непрерывного веселья и удовольствия.
| Ален, один из наших лучших |
братков, решил поделиться своим |
| изобретением, которое называлось |
"взрывная сигарета". |
Он собирался показать нам, как закладку взрывают, чтобы ощущения были еще ярче. Братцы, я даже не мог себе представить, что это будет такой кайф! Как только Ален закурил свою взрывную сигарету, она начала сверкать и издавать приятный звук маленьких петард. Это было невероятно! Наше веселье стало просто безумным - мы взрывали закладки и радовались каждому взрыву, который вызывал в нас поток радости и эйфории.
Ночь сменяла день, а мы все еще наслаждались этой свободой и безумием, созданным нашими закладками и взрывающимися сигаретами.
Казалось, что наш отпуск никогда не закончится, но даже у самых безумных приключений есть своя грань. Нам начало не хватать драйва и разнообразия, и мы поняли, что нужно что-то новое. Вот тогда Андрюха достал ешку, о которой слышали много, но никогда не пробовали. Мы собрались вместе, поделили дурь, и чувствовали, как она захватывает каждую клеточку наших тел.
Вместе с ешкой мы почувствовали необыкновенный прилив энергии и стали жить быстрее, стремясь получить каждую каплю удовлетворения. Однако, братцы, нам не хватало той глубины и спокойствия, которые кодеин дарил нам.
И тут наш новый друг, Леша, сказал, что у него есть белый героин - настоящий "голубой кристалл". Мы решили попробовать. Это была настоящая бомба! Все мы были ошарашены этим ощущением абсолютной безответственности и свободы. Но, честно говоря, это было слишком опасно для нас, и мы решили больше не рисковать.
Так мы провели великолепные дни, куря закладки и взрывая сигареты, наслаждаясь ешкой и белым героином. Мы набрали огромный опыт в этой безумной жизни и поняли, что наркотики могут быть искусством, которое нужно грамотно использовать, чтобы не потерять себя.
Теперь мы понимаем, что курение закладок - это не мечта молодежи, а проклятие, от которого надо избавляться. Мы обрели силу и смогли выйти из этого состояния по собственному желанию.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!